ПРИКМЕТИ, ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ

Багато снігу — багато хліба.

Без вітру і трава не шелестить.

Весна красна квітами, а осінь снопами.

Від березневих дощів земля квітне.

Вночі тріщить, а вдень плющить.

Восени і горобець багатий.

Восени і курчата курми будуть.

Грім гримить — хліб буде родить.

Грудень рік кінчає, зиму починає.

Двічі літа не буває.

З малої хмари великий дощ буває.

З поганої трави погане й сіно.

Взимку сонце світить, та не гріє.

Кожному овочеві свій час.

Ластівка день починає, а соловей його кінчає.

Листопад — ворота зими.

Літо збирає, а зима з'їдає.

Пищить снігур — скоро зима буде.

Раді люди літу, а бджоли цвіту.

Світить місяць, та не гріє.

Січень — року початок, а зими середина.

Як листя жовтіє, то поле смутніє.

Яку травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.

Яка яблунька, такі й яблука.

Показалась за сім вовків копиця сіна.

Полохлива ворона і куща боїться.

Полохливий заєць і пенька боїться.

Про нього слава на весь світ стала.

Сміливий скрізь переможець.

Сміливим відвага володіє.

Сміливого куля боїться.

Справжня людина як не хоробра, то смілива.

Страху нема там, де його не бояться.

У лісі вовки виють, а в хаті страшно.

У страху очі великі.

Чия відвага, того і перевага.

Що сіре, те й вовк.

В лиху годину пізнаєш вірну людину.  

Вірний друг — то найбільший скарб.

Друзі — дзеркало один для одного.

Друг за дружку держатися — нічого не боятися.

Друга шукай, а знайдеш — тримай.

Дружба — мов дзеркало: розіб'єш — не склеїш.

Дружба дорожча за золото.

Дружба та братерство дорожче багатства.

Дружби дружбою шукають.

З добрими дружись, а лихих стережись.

Ф 3 добрими людьми завжди згоди можна дійти.

Ф Один за всіх, усі за одного.

Поміч у свій час — як дощ у засуху.

Справжній друг завжди тобі добра бажатиме.

Хто любить лише себе, того люди не люблять.

Яз тобою — як риба з водою.

Добре діло правду говорить сміло.

За праве діло стій сміливо.

Багато грому — мало дощу.

Багато диму — мало тепла.

Буде погода, як не потече зверху вода.

Буря і дуба валить.

У глибокій воді — велика риба.

У сіні вогня не сховаєш.

Від вогню і камінь трісне.

Від одного удару дерево не падає.

Вітер добрий при стозі, а злий при дорозі.

Вітер надворі — радість і горе.

Вітер подме — і сліди замете.

Вогонь — добрий слуга, але поганий хазяїн.

Вогонь вогнем не загасиш.

Вогонь з водою ніколи не погодиш.

Вода в одного бере, а другому дає.

Ворона вороні ока не виклює.

Гріло б ясне сонце, а місяць як хоче.

Грім б'є у високе дерево.

Гуси летять — зиму на хвості несуть.

Де верба, там і вода.

Де високі гори, там глибокі доли.
Де дуби, там гриби.

Де руки гріють, там треба і вогню.

Дерево падає, куди хилиться.

До першого грому земля не розмерзається.

Журавлі прилетіли — весну принесли.

І гриба знайти треба мати щастя.

І лід дасть іскру, як дуже потерти.

І найменший волос свою тінь кидає.

Ластівка весну починає, осінь накликає.

Ліс сам себе чистить.

Море — рибальське поле. 

Море перепливти — не поле перейти.

Не скрізь там вода, куди хилиться верба.

Одне дерево — то ще не ліс.

Пізнати дерево по його плоду.

По бурі приходить гарна погода.

Поле має вуха, а ліс очі.

Сонечко в дорозі не спіткнеться.

Сонце світить на добрих і злих.
Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.
Що горить, то не мерзне.

Як багато птиць, не буде гусениць.

Як небесна височина, так морська глибина.

Як у лісі гукнеш, так і одгукнеться.

У лютім сонце іде на літо, а зима на мороз.

Взимку літа не доженеш.

Вовк зими не з'їсть.

Де сніг буде — хліба прибуде, де вода розі­ллється — сіна набереться.

Зима без снігу — літо без хліба.

І собака зимою про хату думає.

Мерзлякуватому й на печі холодно.

Місяць лютий гостро кутий.

Місяць лютий спитає, чи взутий.

Січень не так січе, як у вуха пече.

Січень січе, ще й морозить, ґазда з лісу дрова возить.

Так холодно, що якби не вмів дрижати, то змерз би.

Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.

Як сніг упаде, то пастух пропаде, а як роз­тане, пастух устане.

Якби мені та сила, що в січні, каже лютий, то я б бику-третяку роги вломив.

Буває погода в травні: худобі їсти дай, а сам на піч тікай.

Буде погода, як не потече з неба вода!

Весна днем красна, а на хліб пісна.

Весна наші батько і мати, а як не посієш — не будеш збирати.

Де цвіток — там медок.

Дощ упору — золото.

Квітень — переплітень, бо переплітає трохи зими, трохи літа.

Коли квітень з водою, то травень з травою.

Ластівки низько літають — дощ обіцяють.

Пізня весна не обдурить.

Погода — всім вигода, а сльота — усім гри­зота.

Чайка сіла у воду — чекай доброї погоди.

Як сіно косять, то дощів не просять.

У першій половині серпня погода стала —

буде зима довготривала.

Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять.

Не вродив мак — перебудемо й так.

Опеньки з'явилися — літо скінчилося.

Трудно влітку без корови, а взимку без кожуха.

У червні на полі густо, а надворі пусто.

Червень тому зелениться, хто працювати не ліниться.

Яка погода в липні, така буде в січні.

Жовтень ходить по краю та виганяє птиць із гаю.

Листопад вересню онук, жовтню син, зими рідний брат.

Плаче жовтень холодними сльозами.

У листопаді зима з осінню бореться.

Як листопад дерев не обтрусить, довга зима бути мусить.

Борщ та капуста — хата не пуста.

Давайте що попало: як не хліб, то сало.

Добрий кухар — найкращий лікар.

Дурне сало без хліба.

З'ївши калач, берися знов до хліба.

Каші салом не зіпсуєш.

Коли нема риб, то добре і гриб.

Кому що, а цигану сало.