Птахи
Не дзвінок і не сопілка,
Й каталка не така;
В полі чуєш її тільки,
Як подружок виклика. (перепілка)
abab
В
теплий край я не літаю:
Під стріхою хату
маю.
Цвірінь — сів я
на хлівець,
Зовуть мене
... (горобець)
abab
Невеличка,
сніжно-біла,
Що її в небесну
шир
Люди радісно
пускають
Сповістити всіх
про мир.
Кожний з вас цю
пташку знає,
її назву
відгадає. (голуб)
abab
Відгадайте,
діти, хто
Має
носик-долото?
Ним комах з кори
виймає,
Про здоров'я в
лісі дбає, (дятел)
abab
Вірно людям я
служу,
їм дерева
стережу,
Дзьоб міцний і
гострий маю,
Шкідників ним
здобуваю. (дятел)
abab
Що воно за дивна
птиця?
Світла денного
боїться...
Дзьоб крючком,
великі очі,
І не спиться їй
щоночі.
Ху-ху-ху! —
кричить вона.
Відгадали?
Ні?... (сова)
abab
Вдень спочиваю,маю
круглі очі,
Бачать серед
ночі хто мене впізнав?
Прошу, щоб
сказав, (сова)
В мене є великий
хист,
Я співаю, як
артист.
Спів мій
радісний усюди
Дуже люблять слухать люди, (соловей)
abab
Які ноги, такий
ніс, по болоту ходить скрізь,
Хату на хаті
має, жабам рахунок знає. (лелека)
abab
Хто гнізда свого
не має,
Яйця іншим
підкидає,
Та у лісі в
холодку
Все кує: «Ку-ку!
Ку-ку!» (зозуля)
abab
Плавала, купалася,
Сухенькою зосталася. (качка)
abab
Біле, як сніг,
Надуте, як міх,
Лопатами ходить,
А рогом їсть. (качка)
abab
Жовтенькі клубочки
Ходять біля мами квочки. (курчата)
abab
Шапку носить набакир,
Голосно співає,
Не військового він стану,
А остроги має. (півень)
abab
Сам вечірньої години
Заховався в кущ калини
Та на дудочку одну
Грає пісню чарівну. (соловей)
abab
Швидко скрізь цей птах літає,
Безліч мошок поїдає,
За вікном гніздо будує,
Тільки в нас він не зимує. (ластівка)
abab
Б'ється, стука молоток,
Поправляє нам садок. (дятел)
Тисяча тисяч бондарів
Роблять хату без дворів. (мурашки)
abab
Бідовий хлопчина
В сірій сорочині
По дворах стрибає,
Крихти підбирає. (горобець)
abab
Прилетіли гості, сіли на помості,
Без сокири, без лопати
Поробили собі хати. (пташки поробили гнізда)
abab
Летів птах через дах,
Сів на воротях,
В червоних чоботях. (лелека)
abab
Сива латка, чорна латка по березі скаче. (ворона)
abab
Хати не будую,
Не мажу, не квітчу,
На гілці ночую,
Людям роки лічу.
Раненько весною
Люблю прилітати.
Що за птиця —
Легко відгадати. (зозуля)
abab
Хоч ростом невеликий, та гарно співає. (соловей)
abab
Удень сліпа, уночі зряча, мишей ловить, а не кіт. (сова)
abab
На вершку палати - хатчина, а там пан високий. (лелека)
На дворі хатинка,
солом'яний дах.
Живе там малесенький
птах.
Із сонечком разом
встає пташеня,
Цвірінькає з іншими
кожного дня.
Хто відгадає — той
молодець.
Сіренька пташка — це
... (горобець).
Він маленький
молодець,
В нього бурий
комірець.
Він не плаває —
літає,
Він пшениченьку
збирає.
Задавака-молодець! Ви
впізнали? (горобець)
Я ловлю комах,
жучків, їм маленьких черв'ячків,
В теплий край я не
літаю,
Під стріхою хату маю.
Цвірінь! — сів я на
хлівець.
Зовуть мене ... (горобець).
abab
Навіть в лютий
морозець
Не вгаває молодець.
Цілий день цвірінька,
скаче,
Радий зимоньці
неначе. (горобець)
abab
Копошаться собі в стрісі,
Почубляться й на горісі,
Покупаються в калюжі,
Як немає — у пилюзі.
Завжди птахи ці веселі,
Біля кожної оселі.
І у лісі, і у полі
Чивчиків оцих доволі. (горобці)
abab
За вікном сніжок,
Піднялася віхола,
Але бачу я пташок,
Що сидять під стріхою:
Чив-чив-чив, чив-чив-чив.
Хто співати їх навчив?
Сірі пташенята ці —
То, звичайно, ... (горобці).
abab
Маленький хлопчина
У сірій свитині
По дворах стрибає,
Крихти збирає. (горобчик)
abab
Угорі тремтить
сіренька цятка
І пісні співає
голосні.
Називайте без
відмовок:
Звуть цю пташку ... (жайворонок).
abab
Прохолоди чиста
просинь —
На поріг ступає
осінь.
Вдаль від рідної
землі
Линуть в вирій ... (журавлі).
abab
Дивний ключ у небі
лине:
Не залізний, а
пташиний.
Цим ключем в осінній
млі
Відлітають ... (журавлі).
abab
Тваринний світ
У воді сидить
охоче, та не риба і не рак.
Вистромля
булькаті очі і співає: «Кум-квак». (жаба)
abab
Срібні копійки
Від хвоста до
шийки. (рибка)
abab
Котиться клубочок
Зовсім без ниточок,
Замість ниточок
Триста голочок. (їжак)
abab
Часом лізу я у шкоду,
їм капусту на городах,
Моркву, ріпу, буряки.
Відгадайте, хто такий? (заєць)
abab
Він із казки, він із пісні,
Зуби в нього, як залізні,
Капустину він гризе.
Зветься звір на букву «З». (заєць)
abab
Пара довгих вушок,
Сіренький кожушок.
Скорий побігайчик,
Як він зветься? ... (зайчик)
abab
У біленькім кожушку,
Непомітний на сніжку,
Тільки вухами пряде,
Чи де хижий вовк не йде? (зайчик)
abab
Під кущем калини ліг,
Причаївся, став, мов сніг.
Тільки має він мороку —
Очі косять в різні боки. (зайчик)
abab
Сірий,зубастий
По полю блукає,
Ягнят шукає. (вовк)
abab
Тварина рогата, і рогів багато, (олень)
abab
Дуже товсті ноги маю,
Ледве їх переставляю.
Сам високий я на зріст,
Замість рота в мене хвіст. (слон)
abab
Малий й проворний;
хрущів, мишей поїдає,
а на свою оборону
безліч списів має. (їжак)
abab
Маленьке, сіреньке, а хвіст, як шило, (миша)
abab
Одяг багатий, сам сліпуватий,
Живе без віконця, не бачить сонця. (кріт)
abab
І не змій, і не звір,
І не жаба, й не птах:
Виповзає із нір —
Нагла смерть для комах. (ящірка)
abab
Лягла під дубочком,
Згорнулась клубочком.
Обійди її, бережись... (змії)
Люблю причаїтись, на сонці погрітись,
Од людей сховатися, а люди самі бояться.
(гадюка)
Тоненьке, вузеньке, по землі в'ється,
як батіг довге, та зовсім не б'ється.
Людей боїться, молоко вживає,
в лісі їх багато, це кожен знає. (вуж)
abab
Вік свій ходить з клумаками,
Та ще й сідають на нього з мішками, (верблюд)
abab
Горбатий мішок на чотирьох стовпах стоїть. (верблюд)
abab
Хто спить, а очей не зажмурює? (заєць)
abab
Повзун повзе, сімсот голок везе, (їжак)
У зеленому жакеті
Репетує в очереті,
Хоч і плавати мастак,
А не риба і не рак. (жаба)
abab
У воді сидить охоче,
Та не риба і не рак.
Виставля булькаті очі
І співає:
«Ква-ква-квак!» (жаба)
abab
Біля річки, де трава,
Хтось виспівує:
«Ква-ква»,
Заховавшись під
кульбабу.
Це
зелена, мокра ... (жаба).
abab
Ходить свашка із мітлою,
Заміта до лісу слід,
Де недавньою порою
Тут відбувсь її обід. (лисиця)
abab
Водою їхали пани,
Убрані в срібні жупани;
Хоч жупани — лата на латі,
Панам радіють в кожній хаті, (риба)
abab
Кинув не палку, піймав не галку,
Скубу не пір'я, їм не м'ясо. (риба)
abab
Що то воно: в воді водиться,
З хвостом родиться,
А як виростає
Хвіст відпадає? (жаба)
abab
Швець — не швець, кравець — не кравець,
держить у роті щетину, у руках ножиці. (рак)
abab
Безкостий Марко переплив море шпарко. (п’явка)
abab
Посеред двора стоїть копа,
Спереду вила, ззаду мітла. (корова)
abab
Волохате, невелике, усі його бояться.(собака)
abab
Губить він живії душі,
На печі сидить в кожусі. (кіт)
abab
Хвіст — як ниточка,
Само — як калиточка,
А очі — як сім'я, (миша)
abab
Хвіст гачком,
Ніс п'ятачком, (свиня)
abab
І своє дитя не забула, і чужих нагодувала. (корова)
abab
Двічі родився, у школі не вчився, а години знає. (півень)
abab
За горами, за долами ходять свита та кожух.(вівця)
abab
Пухнастий клубочок під столом вуркоче. (кіт)
abab
Лежить на сіні, сам не їсть і іншим не дає. (собака)
abab
Сама мала, шубка
пухка,
З гілки на гілку
стрибає,
Шишки, горішки
збирає. (білка)
В неї хатка гарна,
тиха,
Взимку повненька
горіхів.
В лісі любить вона
жити.
Відгадайте: хто це,
діти? (білка)
Я веселий звірок,
Плиг з ялинки на
дубок.
Не стрибаю, а літаю —
Хвіст мені допомагає.
(білка)
abab
Червонясту шубку має,
По гілках вона
стрибає.
Хоч сама мала на
зріст,
Та великий має хвіст.
Як намисто, оченята.
Хто це? Спробуй
відгадати. (Білка)
Скаче вогник по
гілках.
Зайчик з хатки — ох і
ах!
Мовила спросоння
гілка:
— То не вогник, скаче
— ... (білка).
abab
Дуже довга в нього шия,
Ще й смугаста, як у змія.
Через це через паркан
Заглядає, ніби кран. (жирафа)
abab
Така велика, довгошия,
1 вища за найбільшу шафу,
Така розумна і красива
У зоопарку є ... (жирафа).
abab
У воді плаває, по
землі ходить,
А з хатини не
виходить. (черепаха)
Живе спокійно, не
спішить,
Вона ніколи не
біжить,
Під панциром без
страху
Гуляє ... (черепаха).
abab
Повзе корито,
Панциром вкрито,
Навіть як пірнає,
Води не набирає. (черепаха)
abab
Комахи
Розмотався сам моток
Та й полинув на лужок.
На лужку сів на вербі
І змотався знов собі.
Хто в мішок його забрав,
За те пальці обсмоктав. (бджоли)
abab
Наче птиця, крила має,
Все літає та співає:
— Я медок вам ношу,
не чіпайте, бо вкушу. (бджола)
abab
Маленьке створіння велику злість має:
кого вкусить, саме вмирає, (бджола)
abab
Летить дід — сів на цвіт, волосинки розгортає,
солоденького шукає. (джміль)
Ніс довгий, а
голос дзвінкий. (комар)
abab
Ось дивись — цей
хитрунець
Сплів химерний
ятірець,
Ятірець легкий,
як пух,
Не для рибок, а
для мух. (павук)
abab
Без прядива пряде нитку
І без глиці в'яже сітку;
Ціле літо пташок душить,
М'ясо їсть, а хутро сушить. (павук)
abab
Летить — виє,
Сіло — землю риє;
Чорне тіло, чорний вус,
Ніби справжній сажотрус. (жук)
abab
У гаю вогонь мигає,
Всю ніч пень в огні згоряє,
А настане білий день, —
Не осмалений той пень. (світлячок)
abab
Довкола нас в'ється, а в руки не дається. (муха)
abab
Удень спить, а як ніч прийде - на вогонь летить.
(нічний метелик)
abab
Серед літа біля липки
Виграють сопілки, скрипки.
Це не скрипки, не сопілки,
То медок збирають ... (бджілки)
abab
Біля гаю хатку маю,
День у день я вилітаю
Жде на мене праця влітку.
Легко лину над лужком
І годую всіх медком. (бджола)
abab
Взимку спить,
Влітку бринить,
Понад садом літає,
Солодку росу збирає. (бджола)
abab
Чорний, а не крук,
Рогатий, а не віл,
Шість ніг без копит. (жук)
abab
Природні явища
Хто однаково
всіх любить,
Всіх однаково
голубить?
Кожний скоса
тільки гляне,
А обняти не
дістане. (сонце)
abab
Торох, торох —
розсипався горох,
Почало світати —
нема що збирати, (зорі)
abab
Один баранець
пасе тисячі овець. (місяць і зорі)
abab
Два брати весь
вік живуть, один на одного
дивляться, а
докупи не зійдуться. (небо і земля)
abab
Золотий пішов, а
срібний зостався. (сонце і місяць)
abab
Він і гріє, і
пече,
І, як зайчик,
грається.
Схочеш взять
його — втече
І мерщій сховається. (сонячний
промінь)
abab
Звечора вмирає,
вранці оживає. (день)
abab
Махнула птиця
крилом —
накрила півсвіту
чорним рядном. (ніч)
abab
Вийшла звідкись гарна
дівка,
На ній стрічка-семицвітка;
А де з річки
воду брала,
Там коромисло
зламала, (веселка)
abab
Без ніг, а
біжить, без рук, а рукава має. (річка)
З небокраю, з-за
діброви
Вийшли кралі
чорноброві:
Принесли водиці
жбан,
Полили зелений
лан. (хмари)
Їхав пан — у
воду впав, сам не замочився,
а води
побільшало. (дощ)
abab
Спершу блиск, за
блиском тріск, за тріском плеск.
(Блискавка,
грім, дощ)
abab
Всіх годує,
напуває, а про неї не всяк дбає.(земля)
abab
Крикнул віл на
сто гір, на тисячу городів, (грім)
abab
Молоденький
розбишака із хати солому зносить. (вітер)
abab
Невидимий дух
скинув з мене капелюх. (вітер)
abab
Зоря-зірниця,
красна дівиця,
По небу гуляла,
плакала-ридала,
Місяць побачив —
не підняв,
Сонце встало і
забрало. (роса)
abab
Взимку вкрили ми
навкруг
Ліс, дорогу, поле,
луг.
А як сонце
припече,
Ми струмочком
потечем, (сніжинки)
abab
Стало біло
навкруги —
Я розтрушую
сніги,
Наганяю холоди,
Води сковую в
льоди,
В дружбі я з
дітьми всіма.
Здогадались? Я —
... (зима)
abab
Що то за гість,
що тепло їсть. (мороз)
abab
Без пилки, без
сокири, а мости будує. (мороз)
abab
В нас зимою
білим цвітом
Сад зацвів,
неначе літом. (іній)
abab
Зимою
народжуюсь, навесні вмираю,
своїм тілом
землю зігріваю, (сніг)
abab
Між берегів
текла, текла, мороз зміцнів — під скло лягла. (річка)
abab
По два боки від ріки
Стоять
браття-близнюки.
Кожен бачить свого
брата,
Годі лиш його обняти.
(береги)
abab
Неживе, а за
людиною ходе. (тінь)
abab
Мене різали, топтали,
ї товкли,й
перевертали.
Мужньо я усе
стерпіла,
Врожаями відплатила. (земля)
Океани й континенти.
Гори й ліс, міста й
поля;
Це, малюк, твоя
планета.
Називається — ... (земля),
abab
Є сорочка в неї біла.
Поносила — не
схотіла.
Є сорочка в неї чорна
—
також скинула учора.
У зелену вбралась
нині.
А вже тягне жовту з
скрині!
Вередлива, як маля.
Як же
звуть її? (земля)
abab
Може, вигадка, а
може, й ні —
путь-дорога у
небесній вишині.
Де горять, мов
ліхтарі, зірки,
в Крим по сіль хмандрують чумаки!
Залишила пам'ять у
віках, що дорога ця — ....
(Чумацький
Шлях)
Рослинний світ
На городі молода
Пишні коси
розплела,
У зеленії
хустинки
Золоті хова
зернинки. (кукурудза)
abab
Не розбивши
горщика, не з'їси кашки. (горіх)
Розкололася хатинка
На дві половинки,
1 посипались у
жменьку
Зелені дробинки. (горох)
abab
Як у цирку акробати
Лізуть вгору по
канату,
Так і він — без рук,
без ніг
Всі тички обвити
зміг. (горох)
abab
Зозулиста,
серебриста,
Сорочок наділа
триста. (капуста)
abab
Стоїть при
дорозі
На одній нозі,
Голова мала,
А в ній тьма. (мак)
abab
Ой, загляну я у
гай,
А там хлопців
а-я-яй, —
То носаті, то
кирпаті,
На которого не
глянь. (огірки)
abab
Біля тину світяться
Капелюх та китиці.
А коли відсвітяться —
Крапочки намітяться.
Підростуть малята ці –
Будуть в мене у руці. (соняшник)
До сонця я підхожий і
сонце я люблю,
За сонцем повертаю
голівоньку свою.
Стою стрункий,
високий, в зелених шатах я,
І золотом уквітчана
голівонька моя.
На кожному городі ви
бачите мене,
І всі, напевно, їли
насіннячко смачне. (соняшник)
На городі нога
стоїть,
На нозі голова
висить.
Куди сонечко
повернеться,
Туди голова
нахилиться. (соняшник)
Куди сонечко звертає,
Він голівку повертає.
Дозрівають у теплі
Його дітоньки малі. (соняшник)
На городі в нас росте
Сонце ясне, золоте.
Жовте око, жовті вії,
Та чомусь воно не
гріє. (соняшник)
abab
У зеленім картузі
На одній стоїть нозі.
Коло вуха китиця,
Золотом він
світиться.
Звичка гарна, отака:
Він голівку поверта
Вбік, де сонце
котиться,
Родичем доводиться. (соняшник)
abab
До сонця я
підхожий, і сонце я люблю,
За сонцем
повертаю я голову свою.
Стою стрункий,
високий, в зелених шатах я,
І золотом убрана
голівонька моя.
На кожному
городі ви бачите мене,
І всі із мене
їли насіннячко смачне, (соняшник)
abab
Стоїть на ґанку
в червоному кафтанку,
А хто її рушить,
то плакати мусить. (цибуля)
abab
Іде пан в
золотім жупані;
Хоч жупан той
латка на латці,
Та приймають в
кожній хатці. (цибуля)
abab
Як зростав — у
землю ліз,
Хто дістав —
утерсь від сліз. (хрін)
abab
Під землею птиця
кубло звила і яєць нанесла. (картопля)
abab
Баран у коморі,
а роги надворі. (буряк)
abab
Одну кинув —
цілу жменю зібрав, (зерно)
abab
Головата, дженджуриста,
сорочок наділа
триста, а нога — одна. (капуста)
abab
Хоч зубів багато
маю,
Та нікого не
кусаю.
Сама свиням та
коровам
Я на зуби
потрапляю. (кукурудза)
abab
Всередині
червоне, а зверху зеленим оксамитом укрите.
(кавун)
abab
Що за гостя в
нас така —
І зелена, і
струнка,
Сяє зірка угорі,
На гіллячках —
ліхтарі,
І ростуть на ній
не шишки,
А цукерки і
горішки. (ялинка)
abab
Стрімко вибігли
на гору
Дві подружки
білокорі.
Дощик їм полоще
кіски,
Звуть тих
подружок... (берізки)
abab
У вінку
зеленолистім, у червоному намисті
Видивляється у
воду на свою хорошу вроду. (калина)
abab
Зачаровує красою
Мати Україна,
Наче в лузі
червоніє пишная ... (калина)
abab
Сонечко в траві
зійшло,
Усміхнулось,
розцвіло,
Потім стало
біле-біле
І за вітром
полетіло. (кульбаба)
abab
Стоїть при
дорозі на одній нозі,
І шапочку має,
та нікого не вітає, (гриб)
abab
Червона,
солодка, пахуча,
росте низько, до землі близько. (суниця)
abab
За лісом-лісом
синенький вогонь горить. (льон)
abab
Навесні зацвіла
білим цвітом,
а в жнива — червоним
плодом. (вишня)
abab
Сидить дід над водою
з червоною бородою,
Хто йде — не
мине, за борідку ущипне, (калина)
abab
Батько тисячі
синів має,
Кожному мисочку
справляє. (дуб і жолуді)
abab
Біле — не сніг,
зелене — не луг,
кучеряве — не людина.
(береза)
abab
Стоїть Устя серед поля,
В чорні цятки біла льоля,
Довгі коси розпустила,
їх заплести їй несила. (береза)
abab
Стрімко вибігли на гору,
Дві подружки білокорі.
Дощик їм полоще кіски.
Цих подружок звуть ... (берізки)
abab
Блищать у мене віти,
Мов срібло, на морозі.
І навесні п'ють люди
Мої прозорі сльози. (береза)
abab
Біла кора, тоненькі віти.
Що це? Відгадайте, діти. (берізка)
abab
Зимою і літом
маячить зеленим цвітом, (сосна)
abab
Били мене, били,
на шматки порвали,
У воді мочили,
по траві валяли,
Одну половину з
кашею поїли,
Другу половину —
на плечі наділи. (коноплі)
abab
Діжечка на
діжечці, діжечка на діжечці, а зверху китичка.
(очерет)
abab
Сама холодна, а
інших припіка. (кропива)
abab
Ніхто їх не
лякає, а вони все тремтять. (осинове листя)
abab
Стоїть над водою
з розплетеною косою. (очерет)
abab
Навесні
веселить, влітку холодить,
восени годує,
взимку гріє. (дерево)
abab
Стоїть дід над
водою, хитає сивою бородою. (очерет)
abab
Який корінь,
який цвіт
Любить кожний в
світі кіт? (корінь валеріани)
abab
Стоїть зелене,
торкнешся — ошпаришся,
а свиня з'їсть —
не вдавиться. (кропива)
abab
Заблудилась у
верболозі, дні і ночі ронить сльози.
(плакуча
верба)
abab
Стоять красуні
на воді,
Вінки на них
білі й золоті. (водяні лілеї)
abab
На полі я був
синенький,
Край води я був
біленький,
Опинився в
човнику швиденькім,
Потім під
ножиком гостреньким. (льон)
abab
Кіндрат, мій
брат, крізь землю пройшов,
червону шапочку
знайшов. (гриб)
abab
Лізу, лізу по
білому залізу,
ліз би далі та
зломиться. (береза)
abab
Влітку в шубі, а
взимку голе. (дерево)
abab
Він схожий на квасолю
Поживний і смачний,
Красується на полі.
Вгадайте, хто такий?
(біб)
abab
Дозріва на гілочці,
Ласують ним білочки,
Люблять хлопчики й
дівчатка
Ті хрумкі смачні
зернятка. (горіх)
Виріс, наче дуб,
високий.
Дітям завдає мороки,
Бо хова смачні
зернятка
У міцну кругленьку
хатку. (горіх)
У міцній хатинці
Сидить по зернинці.
Спробуй-но дістати,
Будеш ласувати! (горіх)
abab
Взимку міцно спить
вона
І весною теж дріма,
І у сонній її кроні
Майорять червоні
грона.
Ласа до ягід пташина,
Що дарує ... (горобина).
abab
Золотенький килимок
Впав собі на моріжок,
На гілочках намистини
Залишились для
пташини,
Смачні, хоча й
невеличкі,
Для горобчика й
синички. (горобина)
abab
В золотенькій сорочині,
В тюбетеєчці-шапчині.
Виріс він у кроні
тата,
Щоб, як тато, дужим
стати. (жолудь)
abab
Невеличкий я,
гладенький
Впав із гілки на
горбок.
А пройде дощик
тепленький —
Тут шумітиме дубок. (жолудь)
abab
Людина і її діяльність
Ношу їх багато
років, а ліку їм не знаю. (волосся)
abab
Сопе, хропе,
часом чхає,
Сюди-туди
зазирає;
На морозі
замерзає,
Бо одежини не має. (ніс)
abab
Стоять два стовпи, а на стовпах бочки,
а на бочці макітра, а на макітрі ліс. (людина)
abab
Завжди в роті, а не проковтнеш. (язик)
abab
Два ряди
сорочок,
А між ними
фартушок, (зуби і язик)
abab
На одному
коромислі два змії висять. (брови)
abab
Удвох матерів по
п'ять синів, і всім одне ім'я. (пальці на руках)
abab
Прийшла біда —
тече вода. (сльози)
abab
Два брати через
гору живуть
і ніколи один до
одного в гості не ходять. (очі)
abab
Крутиться-вертиться,
а в ополонку не впаде. (язик)
abab
Стоїть
погрібець, а в ньому два ряди яєць. (зуби)
abab
Що воно за
штука, що день і ніч стука. (серце)
abab
Стоять вила, на
вилах бочка,
а на бочці
лісок. (ноги, тулуб, голова)
abab
Двоє дивляться,
одне говорить,
а двоє слухають. (очі, язик, вуха)
abab
коли темниця
відчиняється – брати не виходять. (зуби)
abab
Лежить колода
серед болота,
Не згниє і не
заіржавіє. (язик)
abab
П'ять братів
народились разом, та всі не рівні. (пальці)
abab
Густий ліс,
чисте поле, дві тополі, два скла, рамбабуля, лепетуля.
(коси,
лоб, брови, очі, ніс, рот)
abab
Стоїть хапун,
над хапуном сапун,
над сапуном
моргульці,
над моргульцями
поляна,
над поляною ліс. (рот,
ніс, очі, лоб, волосся)
abab
Довга доріжка
навколо шиї лягає — діток зігріває. (шарф)
abab
Довгі вуха, та
не заєць, пухнаста, та не киця.(шапка)
abab
Крешуть лід,
ріжуть лід,
Залишають дивний
слід.
А які вони
швидкі!
Це,
звичайно... (ковзани)
abab
Як він іде — я
мокну весь,
Зате сухий
хазяїн,
А пройде він —
повісять десь,
І знов його
чекаю. (плащ і дощ)
abab
Ані тіла, ані
духа,
Має писок, шкіру
й вуха, (чоботи)
abab
Двоє поросят, а
чотири хвостики. (черевики)
abab
З землі робився,
На кружалі
вертівся,
На огні пікся,
На базарі
побував,
Людей годував;
Як упав, то й
пропав,
Ніхто не
поховав. (горщик)
abab
Спереду горб і
ззаду горб, ніг нема,
А замість голови
- дірка. (горщик)
abab
Упав горбач -
Не тужи, не
плач,
Костей не ховай,
За ворота
викидай. (горщик)
abab
Їхав пан
капітан,
Став, дівчини
попитав:
«Що за кості
лежать,
що собаки не
їдять?» (розбитий горщик)
Загадка,
загадка,
В роті ягідка;
Візьми оближи
Та й на стіл
положи. (ложка)
abab
Купили
кругленьке, думали — новеньке,
А воно усе в
дірках, труситься в руках. (сито)
abab
Качка у морі,
хвіст на заборі. (кухоль)
Малий собака не
гавкає, не кусає,
А до хати не пускає. (замок)
abab
Не побачиш його оком,
Не торкнешся
ненароком,
Ані вухом не почуєш,
Лише носом ти
відчуєш. (запах)
abab
Як ходить, то повне,
Як стоїть, то
порожнє. (чоботи)
Біжить свинка,
Вирізана спинка,
Оглянеться назад,
А сліду не видать. (човен)
Не ягня, не кінь, не
поні
Стоїть смирно на
припоні.
Біля берега живе,
Відв'яжи — і попливе.
(човен)
abab
Рвали ягоди малята,
Годі їх тепер
впізнати.
Лиш блищать очиці,
Бо їли ... (чорниці)
abab
Пори року, місяці
Три брати ідуть по
світу —
від зими назустріч
літу.
Перший пройде — тане
лід,
другий пройде — всюди
квіт,
третій пройде —
укрива
землю шовкова трава!
Нерозлучні три брати.
Не стрічався з ними
ти? (березень,
квітень, травень)
abab
Ось жнива уже настали.
Женя жне пшеничку жваво.
Ох, і славний молодець,
Женя справжній уже ... (жнець)
abab
От скажіть, хто у садочку
Так забарвив всі листочки?
Хто це пензлем чарівним
Гай зробив вмить золотим? (жовтень)
abab
Кличуть нас ліси, поля, сади
Дозбирати осені плоди.
Із дерев спадає листя жовте,
То землею ходить місяць ... (жовтень)
abab
Хто наткав полотна
Аж від лісу до вікна?
І сміється, задається: —
Ось такенна ширина. (зима)
abab
Прийшла до нас бабуся
У білому кожусі.
Поля причепурила —
Пухнастим снігом вкрила.
Вгадайте — хто вона
Бабуся чарівна? (зима)
abab
А за нашим за селом
Ходить баба з помелом.
Як махне уліво-вправо,
Цукром білим вкриє трави,
Помахає над ставком,
І вода в нім стане склом.
Обійшла і ліс, і поле,
Побілила все навколо.
Білі липи, білі клени,
Лиш червоні щічки в мене.
Біла баба та сама
Називається ... (зима)
abab
Кружляє ніжно білий пух,
Міняє зайчик свій кожух,
Вдягає лиска рукавички,
Співають весело синички,
Ведмідь в барлогу вже дріма,
Яка пора скажіть? (зима)
abab
Немає коментарів:
Дописати коментар